Офіційно

Заключний виступ Агента України Олени Зеркаль під час усних слухань щодо юрисдикційних питань у Міжнародному Суді ООН

Пане Голово, Члени Суду. Це велика честь для мене завершити усні подання України та заявити наші остаточні клопотання.

Я буду лаконічною, адже все сказано раніше. Росія спробувала спотворити предмет спору, перекрутивши правові норми та заперечивши факти. Однак вимоги України чіткі. Спір очевидний. Наші добросовісні зусилля із вирішення спору також очевидні, як і юрисдикція Суду.

Учора пролунали лише додаткові відволікаючі фрази. Пан Уордсворт говорив що ви маєте визнати, що в Україні немає тероризму, без вивчення фактів по суті, лише тому що різні спостерігачі не використовували слово «тероризм». Професор Ціммерман визнав, що російське національне законодавство забороняє фінансування тероризму з боку державних службовців. Водночас він вважає вимоги України до Росії про запобігання цим злочинам смішними.

Професор Пелле радив Україні, цілком серйозно, покластися на “bonnes grace” – милість – Росії. Він також припустив, що Росія вважатиме судове рішення цього Суду несправедливим і не сприйме його. А професор Форто вирішив, що тимчасові заходи, призначені цим Судом, «позбавлені мети». Очевидно, Росія вважає, що вона сама може вирішувати, які накази мають обов’язкову силу, а які ні. Це лише підтверджує сказане мною у вівторок щодо ставлення Росії до міжнародного права.

Що ж стосується Агента Росії, то він насміхається з договорів, які є предметом обговорення у цьому Суді. Очевидно, Росія не вважає ці міжнародні договори важливими. А отже, Україні вони не цікаві, і вона, цитую, подала до цього Суду «щось на кшталт справи». Це не просто «щось на кшталт справи». Це справа серйозна, у якій йдеться про порушення серйозних міжнародних договорів. Мені шкода, що Росія не сприймає це серйозно.

Ми чули також багато чого про Мінський процес. Так само, як професор Пелле заповзято доводить, що «або» означає «і», Росія вважає, що 3 дорівнює 5. Робоча група тому і називається Тристоронньою, адже до її складу входять Україна, Росія, як сторони, та ОБСЄ, як фасілітатор. Але п’яти сторін у ньому немає.

Як належним чином зазначено у Доповіді ООН щодо ситуації з правами людини в Україні за період з травня по серпень 2016 року, «амністія не може бути надана» за найбільш тяжкі злочини та порушення прав людини. І що б не говорив пан Уордсворт, амністія за такі тяжкі злочини як терористичні акти, про які йде мова у цій справі, ніколи не розглядалась в рамках Мінського процесу.

Проте усе це не має відношення до справи. Посилання Росії на Мінський процес та амністію є нічим іншим, ніж намагання відволікти від суті. Як було зазначено у рішенні у справі Нікарагуа, цей Суд відповідає за вирішення юридичних спорів, які належним чином представлені перед ним, навіть якщо «питання, що стоять перед судом, переплітаються з політичними питаннями». Які б інші спори ми не мали з Росією, цей спір стосується Конвенції про боротьбу із фінансуванням тероризму та Конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації, між Україною та Росією, і ми маємо право, на підставі цих договорів, на розгляд наших претензій.

Ми також розчаровані ставленням Росії до трагедії МН17. З’являється все більше і більше доказів. Усі стороні Міжнародної спільної слідчої групи підтримали представлені на цей сьогоднішній день висновки слідства. Слідство ж наближається до завершення, і ми переконані, що незабаром з’являться обвинувальні акти. Правосуддя відносно окремих осіб є важливим, так само як і ця справа. МН17 – це трагічна сторінка в історії фінансування тероризму. І вся ця історія повною мірою має бути розглянута по суті.

Насамкінець, ми шоковані тим, що Агент Російської Федерації коментує внутрішні справи моєї держави, виступаючи перед Світовим Судом. Я розумію, що Росію може збивати з пантелику мирна передача влади у результаті вільних та чесних виборів. Я ж спантеличена ставленням Росії. У понеділок Росія звинуватила нас у «насильницькому державному перевороті». Учора намагалась використати проти нас результати наших виборів. Проте дозвольте розвіяти сумніви: я тут за дорученням Президента України, із чітким мандатом захисту інтересів України та відновлення справедливості для її народу.

Як я зазначила у вівторок, Україна звернулась до цього Суду як в останню інстанцію. Росія може почувати себе уповноваженою цькувати своїх сусідів та сіяти нестабільність у світі. Проте ми не повинні мовчати, коли Росія порушує міжнародні договори. Ми не повинні піддаватись їхнім маніпуляціям.

Усе що ми просимо – це розглянути справу Україну по суті.

Пане Голово, Члени Суду, маю честь представити остаточні клопотання України.

Україна люб’язно просить Суд:

a Відхилити попередні заперечення, заявлені Російською Федерацією у її поданні від 12 вересня 2018 року; та

b Винести рішення та оголосити, що він має юрисдикцію розглядати справи по суті відповідно до Позову, поданого Україною 16 січня 2017 року, якщо її вимоги є прийнятними, та перейти до розгляду вимог; або

Натомість, винести рішення та оголосити, що відповідно до положень частини 9 Статті 79 Регламенту Суду заперечення, подані Російською Федерацією не мають виключно попереднього характеру.

Хочу висловити подяку Секретаріату та його співробітникам за їхню люб’язну допомогу у цьому провадженні; перекладачам за їхню кропітку працю; та, нарешті, Пане Голово, Члени Суду, вам за увагу та серйозну увагу до цієї справи.

На цьому я завершую другий раунд аргументів України.

 mfa.gov.ua
 

Офіційно: